ГОЛОВНЕ, ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ СЬОГОДНІ, – ПІДТРИМАТИ СЕБЕ ТА БЛИЗЬКИХ
Власниця компанії «Украфлора» та партнер "ICSI CLINIC" - Олена Ялова приєдналася до медіа-проекту "Гучніше" та поділилася своїми думками про найболючішу тему сьогодення - війну в Україні...
Якби я на 100% знала, що ранок 24 лютого 2022 року буде саме таким я б обов'язково зробила…
Складно сказати, насправді… Найправильніше, що я встигла зробити, – це вивезти своїх дітей. Інтуїтивно було відчуття, що щось може статися, багато інформації було у ЗМІ. Але в той же час я до останнього готувалася до проектів і не могла повірити, що серед Європи в 21 столітті таке можливе. Цього року ми повинні були представляти на MIPIM проект вартістю 150 млн$, і вже були зацікавлені інвестори. Це була б візитна картка не тільки для Києва, а й для України, велика кількість нових робочих місць тощо.
Остання фура квітів до нас зайшла 23 лютого та ще одна була в дорозі, адже ми активно готувалися до 8 березня. Коли я з дітьми летіла, я плакала від того, чому я маю все кинути: свою роботу, будинок, своїх близьких, порушити свої плани, але заспокоювала себе, що залишу дітей на пару тижнів і зможу через 2-3 дні повернутися і все продовжити.
Прилетіла пізно вночі 23 числа, наступного ранку відкрила телефон і з жахом усвідомила, що почалася війна. Якби я не вивезла дітей, за це я б точно себе не пробачила…
Страх, хвилювання, розчарування… як боротися з цим?
Мені складно давати поради. Перші два тижні я сама перебувала у стані повного відчаю, порожнечі, горя, мабуть, навіть депресії. Я не спала, не їла, єдине питання, яке було в голові: «Це за що?!» За що життя 40 млн. населення руйнується?
Все, що мене повертало до життя – це мої діти. Я розуміла, що не можу здатися та маю виходити до звичайного життя, щоб піклуватися про них. Були дні, коли було навіть складно змусити себе встати. Через три тижні прийшло усвідомлення, що ситуацію треба прийняти та починати будувати плани, хоча б на кілька тижнів уперед. Мабуть, головний мій стимул у боротьбі – мої діти.
І ще я всім раджу хоч трохи відволікатися від новин. Проводьте час з дітьми, ходіть з ними гуляти (якщо ви в безпечному місці і є така можливість), мрійте про те, що закінчиться війна, і ваше життя, нехай не одразу, але стане барвистим. Це допомагає не впасти у повну безповоротну депресію.
Намагайтеся спати, не можете самі заснути – пийте заспокійливі. Я за перші 10 днів спала по 2-3 години максимум, потім зрозуміла, що так просто довго не протягну та купила сильні пігулки для сну. Нормалізація сну вже дає кращий стан.
Не виходить самостійно себе повертати в нормальний стан – потрібно вдаватися до допомоги фахівців, зараз багато хто надає консультації безкоштовно. Дуже важливо не збожеволіти. Емоційні гойдалки все одно будуть, тому що ми переживаємо страшний стрес, переживаємо за життя своїх улюблених і близьких людей. Але якщо у вас виникло бажання хоч трохи відволіктися – зробіть це заради врятування власної психіки.
Не звинувачуйте себе за те, що ви п'єте каву в кафе, а в когось немає їжі вже кілька тижнів. Хочете випити кави, купити квіти, піти з дітьми розважитись – зробіть це. Головне, що треба зробити сьогодні, – підтримати себе та близьких. Відчуваєте сили допомагати іншим – допомагайте, волонтерська робота теж відволікає. Але давайте собі право відволікатися, посміхатися, помічати прекрасне довкола.
Мій внутрішній стан сьогодні це...
Невизначеність у всьому.
Найважливіше, що потрібно усвідомити всім людям без винятку…
Немає нічого ціннішого за людське життя! Дуже гірко, коли в твій бізнес потрапляє ракета, але це взагалі нічого в порівнянні зі страхом за своїх близьких людей, та й загалом за всіх людей.
Війна ще не закінчена, але я вже навчилася…
Я завжди ставила в пріоритет людські стосунки. І зараз розумію ще більше, наскільки важливо любити, цінувати та підтримувати один одного.
Чому варто навчитися людству на українському прикладі зараз?
Моя бабуся, коли щось відбувалося, завжди говорила: «Це все не біда, головне – щоб не було війни». Зараз я її розумію, немає нічого страшнішого за війну. Людству треба докласти максимум зусиль, щоб не було у світі війни.
Табу тем для мене сьогодні це ..
Я завжди була до всіх дуже толерантна, у мене російськомовна сім'я, але зараз моя толерантність до російського світу померла. Я вважаю, що питання не тільки в їхньому президенті, а й у більшості населення, яке підтримує справжній геноцид нашого народу. Де б у світі не відбувалася війна, мені було до болю шкода людей, і мене шокує байдуже ставлення їх народу. Який би ти не був зомбованим, людське має бути. Тому для мене табу – російські люди, бізнес тощо. Вони повинні відповідати за свої злочини, і не одне покоління!
Мій бізнес сьогодні…
Більшість нашого бізнесу зупинилось, є проекти, які взагалі знаходяться в окупації. Зараз складно будувати плани, оскільки ситуація змінюється щодня. Звичайно, ми віримо та сподіваємося, що все ще можна буде відновити та відбудувати.
Перші два тижні головним пріоритетом було виплатити заробітних плат за лютий і допомогти вибратися співробітникам із найгарячіших точок. Зараз теж намагаємося далі допомагати, але маючи операційний бізнес, ще й з відстрочками оплати, які сьогодні ніхто не хоче платити, часом маючи можливість і списуючи все на війну, як би не було багато проектів, ставимо на повний стоп. Є ті, що продовжують працювати, пов'язані з продуктами харчування, навіть у гарячих точках.
Зараз я серйозно думаю над тим, які швидкі проекти можна запустити закордоном, щоб можна було забезпечити людей роботою. Сьогодні Україна – це тренд, і якщо у когось є можливість виходити зі своїми продуктами та послугами на захід – саме час це зробити.
Мої особисті риси характеру, які мені допомагають у житті та бізнесі…
Я завжди в усьому шукала можливості. Зараз змушую себе теж подивитися на цю ситуацію від зворотного: які можливості відкриваються? Поки, звичайно, складно, постійно повертаюся подумки до того, що «Які можливості? Все знищують!»
Ми всі віримо, що це скоро закінчиться, але потрібно бути реалістом, сидіти і просто чекати не можна, потрібно шукати нові варіанти. За останні два тижні я зустрілася з багатьма людьми, спілкуюся з усіма, хто виїхав у різні країни, вже є ідеї, в якому напрямку працювати.
Що потрібно зробити, щоб війни у світі припинилися назавжди?
Я навчалася на факультеті міжнародних економічних відносин. Я п'ять років вивчала міжнародні організації, і тоді мені здавалося, що НАТО, ООН – це організації реально дуже сильні, і ми точно в безпеці. Але потім стався Ірак, «арабська весна», Грузія тощо. І я усвідомила, що все, чому мене вчили, не дуже працює насправді.
Я б дуже хотіла знати відповідь на це питання, дуже хотіла б, щоб ніколи і ніде у світі не було війни. Але, на жаль, війни найчастіше вигідні певним групам людей, для яких цінність людського життя нічого не значить.
Зараз найкращий час, щоб…
Усвідомити по-справжньому що і хто для тебе цінний і важливий у житті.
Comments